Вступила на режисерський курс Володимира Гориславця до Харківської державної академії культури. В Домі актора в авторському театрі “Котелок” під керівництвом Володимира Гориславця вперше познайомилася з новою драмою. Приймала участь в читках драматургії і створенні бліц-вистав — сценічних пробах тексту в просторі.
В театрі “Котелок” створила свою першу виставу за п'єсою Наталії Ворожбит “Демони” (2008). Навчалася в школі сценаристів і журналістів телеканалу СТБ. В 2010 році вступила до режисерської магістратури Центру Мейєрхольда і Школи-студії МХАТ в Москві на курс Віктора Рижакова.
Поставила вистави “Трюча” за п'єсою В. Снігурченка (театр “Котелок”, театральний центр “Пасіка”), “У нас все хорошо” Д. Масловської (Центр Мейерхольда), “Буна” В. Маковій (театральний центр “Пасіка”), “Дівка. Українська love story” (театр ім. І. Франка, камерна сцена), “Прощена неділя” (Молодіжний театр в Чернігові).
При Школі театрального лідера в Москві пройшла воркшоп Є. Казачкова і Н. Ворожбит зі створення п'єси і написала свій перший текст “Квартира”. Створення драматургічних текстів розглядаю як акт самопізнання і вивчення реальности. Написала п'єси: “Говори мені тільки хороші речі”, “Проходчик”, “Папа”, “Сестри”, “Фея” (разом з Христею Лу-лу). Тексти були представлені в вигляді сценічних читок на фестивалі Тиждень актуальної п'єси.
АНОТАЦІЇ:
Поставила вистави “Трюча” за п'єсою В. Снігурченка (театр “Котелок”, театральний центр “Пасіка”), “У нас все хорошо” Д. Масловської (Центр Мейерхольда), “Буна” В. Маковій (театральний центр “Пасіка”), “Дівка. Українська love story” (театр ім. І. Франка, камерна сцена), “Прощена неділя” (Молодіжний театр в Чернігові).
При Школі театрального лідера в Москві пройшла воркшоп Є. Казачкова і Н. Ворожбит зі створення п'єси і написала свій перший текст “Квартира”. Створення драматургічних текстів розглядаю як акт самопізнання і вивчення реальности. Написала п'єси: “Говори мені тільки хороші речі”, “Проходчик”, “Папа”, “Сестри”, “Фея” (разом з Христею Лу-лу). Тексти були представлені в вигляді сценічних читок на фестивалі Тиждень актуальної п'єси.
Трагіфарс
Літо 2019 року
3 персонажі основні, до 4-7 – епізодичні (на розсуд режисера)
Де насправді починається війна?Дія п'єси звужується до однієї сім'ї в Києві як окремої “держави” з пострадянським ментальним багажем. Ігор і Аліна випадково знайомляться на природі і швидко закохуються один в одного. Обоє приймали участь в подіях на Майдані, Ігор вже воював в АТО і зараз працює рятівником. Аліна зайнята в різних проектах і шукає себе в творчості. Починають жити в квартирі Ігоря, де він мешкає з мамою, якій не подобається дівчина сина. Радянський бекграунд мами, її самотність, амбіції та неможливість для себе жити повноцінним життям створюють по відношенню до молодої пари атмосферу маніпуляцій та психологічного насилля. Аліна помічає, як опиняється в полоні власних страхів і комплексів. Ситуація поглиблюється вагітністю та народженням дитини. Ігор іде воювати на схід України. Психологічне насилля, тиск замість нормального здорового діалогу, стереотипи замість живого сприйняття. Чи вдастся відділити ілюзію від реальності, почути себе, не транслювати агресію далі?
ПАПА ⬇ ПОВНИЙ ТЕКСТ
Комедія з елементами драми
2016-2018
20 і більше персонажів
13 — річна дівчинка Любка в підлітковому зізріванні. Вона живе в селі в 90-х роках 20 століття і її країна Україна теж в перехідному стані між комунізмом і повною самостійністю.
Любку в селі не люблять і всяко травлять, а вона безмірно закохана в першого хлопця Олєга, мріє стати учасницею сільського конкурсу краси. До сім'ї несподівано повертається папа, пише пісні і виступає на сцені в будинку культури. Для Любки він стає шансом прорватися в общину села, стати “своєю” і, як їй здається, наблизитися до Олєга. Проте у папи свої плани і бажання, які виявляються далеко від мрій дівчини. Зрада папи відштовхує Любку далеко в дитинство, коли вона вже отримала свою першу травму. Відтоді дівчинка постійно шукає любові і самоствердження.
На наших очах Любка дорослішає, зіштовхуючись з проблемами дорослих і розуміє, що основний батько для кожного з нас чи то далеко на небі, чи то глибоко в серці.
2016-2018
20 і більше персонажів
13 — річна дівчинка Любка в підлітковому зізріванні. Вона живе в селі в 90-х роках 20 століття і її країна Україна теж в перехідному стані між комунізмом і повною самостійністю.
Любку в селі не люблять і всяко травлять, а вона безмірно закохана в першого хлопця Олєга, мріє стати учасницею сільського конкурсу краси. До сім'ї несподівано повертається папа, пише пісні і виступає на сцені в будинку культури. Для Любки він стає шансом прорватися в общину села, стати “своєю” і, як їй здається, наблизитися до Олєга. Проте у папи свої плани і бажання, які виявляються далеко від мрій дівчини. Зрада папи відштовхує Любку далеко в дитинство, коли вона вже отримала свою першу травму. Відтоді дівчинка постійно шукає любові і самоствердження.
На наших очах Любка дорослішає, зіштовхуючись з проблемами дорослих і розуміє, що основний батько для кожного з нас чи то далеко на небі, чи то глибоко в серці.
СЕСТРИ ⬇ ПОВНИЙ ТЕКСТ
Трагікомедія
Літо 2014 року
10 і більше персонажів
Влітку 2014 року – коли почалася війна в Україні – в старій дідовій хаті зустрічаються дві сестри. Одна – акторка з Києва, пристрасно закохана в добровольця, інша – копірайтерка з двома дітьми, по вуха в кредитах, чоловік якої на заробітках в РФ.
Вони дратують одна одну, закриваються в своїх проблемах, але мають спільну реальність, яка міцно їх тримає і повертає в часи дитинства. Здається, з тих пір в селі мало що змінилося: діти стають схожими на батьків, так само рохкають свині, і п'ють горілку люди. В стосунках між сестрами - шари невідрефлексованих проблем в родині, які накопичувалися роками і десятиліттями.
Здається, простір хоче очиститись від прожитого, як від пилу, і надсилає їм “знаки”. Це непроговорене, таємне, грубе інтуїтивно примушує сестер виходити з кола своїх проблем, почути і прийняти іншого.
Трагікомедія
Літо 2014 року
10 і більше персонажів
Влітку 2014 року – коли почалася війна в Україні – в старій дідовій хаті зустрічаються дві сестри. Одна – акторка з Києва, пристрасно закохана в добровольця, інша – копірайтерка з двома дітьми, по вуха в кредитах, чоловік якої на заробітках в РФ.
Вони дратують одна одну, закриваються в своїх проблемах, але мають спільну реальність, яка міцно їх тримає і повертає в часи дитинства. Здається, з тих пір в селі мало що змінилося: діти стають схожими на батьків, так само рохкають свині, і п'ють горілку люди. В стосунках між сестрами - шари невідрефлексованих проблем в родині, які накопичувалися роками і десятиліттями.
Здається, простір хоче очиститись від прожитого, як від пилу, і надсилає їм “знаки”. Це непроговорене, таємне, грубе інтуїтивно примушує сестер виходити з кола своїх проблем, почути і прийняти іншого.