Мешкає: Харківська область, Україна.
Освіта: Харківський державний інститут культури (тепер — академія).
Творчі досягнення:
Співпрацювала в якості поетки, перекладача та драматурга з Харківським академічним театром музичної комедії. Створила кілька текстів до музичних номерів вистав “Таємниця Дон-Жуана”, “Сорочинський ярмарок”; переклала для театру українською з французької лібрето оперети Ж. Оффенбаха “Орфей у пеклі”; авторка лібрето до вистави “Красуня і Чудовисько”, музика – І.Гайденка. Вистава з успіхом іде понад 13 років.
У 2012-2018 роках на Харківському обласному радіо редактором культурно-освітніх, соціальних та мистецьких програм. Створила кілька циклів тематичних передач, серед них — «Секрети митців»: інтерв'ю з видатними акторами, музикантами, художниками, літераторами.
Шість років (2004-2010) керувала аматорським театральним колективом “Ф.А.М.” у Пересічанському будинку культури (Харківська область).
Контакти: vbwork9@gmail.com
КРАСУНЯ І ЧУДОВИСЬКО ⬇ ПОВНИЙ ТЕКСТ
ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА ⬇ ПОВНИЙ ТЕКСТ
Драматургія, анотації:
ХТО ЗАХИСТИТЬ БІЛУ ТИГРИЦЮ ⬇ ПОВНИЙ ТЕКСТ
Драма
Драма
Колись дуже давно, ще коли дерев у центрі Харкова було значно більше, а фонтанів — значно менше, коли всі будинки в ньому були сірі, а люди на вулицях не посміхалися, коли повсюди валялося сміття (бо урн бракувало), а закоханим парочкам доводилося змагатися за окрему лавочку з конкурентами (бо лавочок теж бракувало)… словом, ще за радянських часів я була юною, а життя мені здавалося невідрадним. Вихід із ситуації знаходився єдиний: створювати інше буття та існувати в ньому. Те було можливе лише у театральній виставі.
Якось наша керівниця драмгуртка почала ставити п’єсу Йосипа Ольшанського “Як врятувати білого носорога?”. Дія відбувалася у підмосковному Пєрхушково та в Москві. П’ятеро підлітків — троє хлопців і дві дівчинки — вирішували свої підліткові проблеми: стосунки з батьками, суперництво в дружбі, спроба завоювати своє перше кохання, намагання дістати гроші для своїх вже недитячих забаганок.
Я грала в тій виставі головну героїню — Ірку Кузюріну. Наша режисерка пішла в декретну відпустку, а постановку ми так і не закінчили: грали лише першу дію в збірній гастрольній солянці, котру показували в шкільних трудових таборах (були й такі! Сучасна молодь вже не їздить влітку в колгоспи на трудове виховання?)
Багато років мене гризло відчуття, що ми тією своєю виставою ніби щось не доказали, не донесли у ноосферу. І коли мені, вже керівниці власного драмтеатру, захотілося закрити цей гештальт, стало ясно, що часи змінилися. Проблеми в підлітків ті самі, але обставини — геть інакші. П’єсу довелося відкласти за неактуальністю, а внутрішнє почуття невдоволеності шкребло іще кілька років.
Коронавірусний карантин створив унікальну ситуацію, коли українське (хіба — лише українське?) суспільство опинилося в ситуації, яка змушує кожного стати відповідальним і дорослим. Моя внутрішня потреба віднайти рівновагу наштовхнула на думку написати іншу п’єсу, про інакших підлітків: умовно кажучи — дітей того покоління, яке описував Ольшанський. Ці п’ятеро дівчат вирішують ті самі проблеми, які вирішували діти 80-х: стосунки з батьками, суперництво в дружбі, спроба завоювати своє перше кохання, намагання дістати гроші для своїх вже недитячих забаганок. Але вони це роблять відповідно до свого часу, своїх обставин. І, на відміну від покоління їхніх батьків, знаходять вирішення. Бо (теж — на відміну від покоління батьків) їм стає сили духу об’єднатися і думати не лише про себе, а й про ближніх.
Втім, якщо ви, майбутні постановники, не читали джерело мого натхнення, це не завадить вам створити виставу. “Хто захистить білу тигрицю?”— абсолютно самодостатня драма, котра не містить плагіату й не викликає необхідності занурюватися в історію. Все відбувається “тут і зараз”, а карантинним часам, напевне, ще не видно краю.
Якось наша керівниця драмгуртка почала ставити п’єсу Йосипа Ольшанського “Як врятувати білого носорога?”. Дія відбувалася у підмосковному Пєрхушково та в Москві. П’ятеро підлітків — троє хлопців і дві дівчинки — вирішували свої підліткові проблеми: стосунки з батьками, суперництво в дружбі, спроба завоювати своє перше кохання, намагання дістати гроші для своїх вже недитячих забаганок.
Я грала в тій виставі головну героїню — Ірку Кузюріну. Наша режисерка пішла в декретну відпустку, а постановку ми так і не закінчили: грали лише першу дію в збірній гастрольній солянці, котру показували в шкільних трудових таборах (були й такі! Сучасна молодь вже не їздить влітку в колгоспи на трудове виховання?)
Багато років мене гризло відчуття, що ми тією своєю виставою ніби щось не доказали, не донесли у ноосферу. І коли мені, вже керівниці власного драмтеатру, захотілося закрити цей гештальт, стало ясно, що часи змінилися. Проблеми в підлітків ті самі, але обставини — геть інакші. П’єсу довелося відкласти за неактуальністю, а внутрішнє почуття невдоволеності шкребло іще кілька років.
Коронавірусний карантин створив унікальну ситуацію, коли українське (хіба — лише українське?) суспільство опинилося в ситуації, яка змушує кожного стати відповідальним і дорослим. Моя внутрішня потреба віднайти рівновагу наштовхнула на думку написати іншу п’єсу, про інакших підлітків: умовно кажучи — дітей того покоління, яке описував Ольшанський. Ці п’ятеро дівчат вирішують ті самі проблеми, які вирішували діти 80-х: стосунки з батьками, суперництво в дружбі, спроба завоювати своє перше кохання, намагання дістати гроші для своїх вже недитячих забаганок. Але вони це роблять відповідно до свого часу, своїх обставин. І, на відміну від покоління їхніх батьків, знаходять вирішення. Бо (теж — на відміну від покоління батьків) їм стає сили духу об’єднатися і думати не лише про себе, а й про ближніх.
Втім, якщо ви, майбутні постановники, не читали джерело мого натхнення, це не завадить вам створити виставу. “Хто захистить білу тигрицю?”— абсолютно самодостатня драма, котра не містить плагіату й не викликає необхідності занурюватися в історію. Все відбувається “тут і зараз”, а карантинним часам, напевне, ще не видно краю.
КРАСУНЯ І ЧУДОВИСЬКО ⬇ ПОВНИЙ ТЕКСТ
Романтична драма з елементами комедії
П’єса була написана для постановки у Харківському академічному театрі музичної комедії. Ми намагалися уникнути схожості із знаменитим голлівудським мультфільмом, на відміну від всесвітньо відомого мюзиклу.
Текст написано літературною мовою, максимально допустимо наближеною до розмовної. Музику до вистави написав український композитор, харків’янин Ігор Гайденко.
Це ─ романтична драма з елементами комедії, яка вже понад десятиліття захоплено сприймається дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.
П’єса була написана для постановки у Харківському академічному театрі музичної комедії. Ми намагалися уникнути схожості із знаменитим голлівудським мультфільмом, на відміну від всесвітньо відомого мюзиклу.
Текст написано літературною мовою, максимально допустимо наближеною до розмовної. Музику до вистави написав український композитор, харків’янин Ігор Гайденко.
Це ─ романтична драма з елементами комедії, яка вже понад десятиліття захоплено сприймається дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.
Музична комедія
«Язиката Хвеська» — п'єса для музично-драматичної вистави, оригінальна інсценівка однойменної української народної казки. Жанр — музична комедія. Вона, як будь-який народний водевіль, розрахована на авдиторію, починаючи від 14 років і до... будь-якого віку.
У п’єсі двоє головних героїв, двоє другорядних, один мімічний персонаж (панова теща), решта — хор та балет театру.
Окремі слова та вислови написано так, як їх вживають усно на Слобожанщині. Їх виділено жирним курсивом.
«Язиката Хвеська» — п'єса для музично-драматичної вистави, оригінальна інсценівка однойменної української народної казки. Жанр — музична комедія. Вона, як будь-який народний водевіль, розрахована на авдиторію, починаючи від 14 років і до... будь-якого віку.
У п’єсі двоє головних героїв, двоє другорядних, один мімічний персонаж (панова теща), решта — хор та балет театру.
Окремі слова та вислови написано так, як їх вживають усно на Слобожанщині. Їх виділено жирним курсивом.