Окрім драматургії Ар'є також займається малярством як художник-концептуаліст. Живе і працює у Львові, Києві та Кьольні. Серед доробку Ар'є, окрім власних п'єс, є також і переклади на
українську драматургічних праць іноземних драматургів. У 2016 році обійняв посаду художнього керівника Львівського Драматичного Театру ім. Лесі Українки. Написано 14 п'єс, за якими поставлено близько 30 вистав та знято художній фільм.
українську драматургічних праць іноземних драматургів. У 2016 році обійняв посаду художнього керівника Львівського Драматичного Театру ім. Лесі Українки. Написано 14 п'єс, за якими поставлено близько 30 вистав та знято художній фільм.
Режисер вистав 2014 — «Лондон», Максима Досько («Драма.UA») 2017, «Том на фермі», Мішеля Марка, Бушара («Дикий театр», Львівський драматичний театр імені Лесі Українки).
Переможець численних фестивалів.
Анотації:
(Сценічна редакція Наталія Сиваненко)
Жанр: документальна вистава, комедія, драма.
Німецько-український проект “Поки що люди” від Інституту дослідження театру “Шостий поверх”, Дикого театру і гамбургського театру Playstation вивчає досвід двох країн, які впроваджують автоматизовані і роботизовані системи замість людського ресурсу. Чи дійсно робот може бути кращим за людину? Куди подіти себе людям, чиї професії помирають?
Вистава на основі десятків інтерв’ю з людьми різних професій (офіціанти, кондуктори, працівники секс-шопів і ритуальних агентств, фермери, касири, оператори кол-центрів) Німеччини і України.
П'єса наявна німецькою мовою!
Трагікомедія
Історія про дивну сім’ю, яка мешкає в 30-кілометровій зоні відчуження довкола Чорнобильської атомної електростанції, а саме: покинуте село неподалік від річки Прип’ять, маленький хутір, глухий кут, тікати нікуди, навкруги ліси і болота... Баба Пріся, її дочка Слава та онук Вовчик хочуть просто жити, але їм доводиться боротися за існування. І боротися не з радіацією – бабка знає, як домовитися з природою, з мавками та іншими «мешканцями» лісу (чи то її уяви). Сім’я змушена захищати свій маленький світ від великого суспільства: від дільничого, який весь час намагається виселити, від «мисливців», які для розваги відстрілюють звірину. І допомоги чекати немає звідки. Людей не повинно бути у зоні відчуження, вони поза законом, отже, вони не існують.
СЛАВА ГЕРОЯМ ⬇ ПОВНИЙ ТЕКСТ
Трагікомедія
Драма «Слава героям» оповідає про долю двох ветеранів: УПА і Великої Вітчизняної війни. Обидва, потрапивши до лікарні, виявляються в одній палаті ... Дозвіл будь-якого конфлікту відбувається на тлі загоєння старих ран і примирення різних світоглядів. Сьогодні наша країна як ніколи потребує всеосяжного примирення. Про це - «Слава героям».
РЕВОЛЮЦІЯ, КОХАННЯ, СМЕРТЬ І СНОВИДІННЯ ⬇ ПОВНИЙ ТЕКСТ
Драма
Упродовж нашого життя ми народжуємося і помираємо багато разів. І це робить нашу долю водночас щасливою і нещасною. Бо усвідомлення тих метафізичних змін, що стаються з людиною кожної миті, фактично неможливе. Відомо тільки те, що нас чекає невідомість, і те, що ми вже ніколи не станемо такими, як колись. Ця п’єса про той подив, що пережили ми, народившись у 2004 році.
КОЛЬОРИ ⬇ ПОВНИЙ ТЕКСТ
Драма
«Кольори» – це історія про жіночність, її тяглість і трансформацію у часі. Героїні п'єси — п'ять жінок різного віку, що зібралися на день народження до старої бабусі. Кожна у своєму амплуа, зі своїми претензіями до світу і розумінням себе у ньому. Текст п'єси поєднує у собі метафоричність — замість імен, відповідно до віку, жінок названо кольорами (Рожева, Помаранчева, Червона, Фіолетова, Чорна) – і психологізм (аж до фізіологізму побутових подробиць). Зрештою, ідея тексту така, що всі жінки є частиною однієї особистості у різних вікових проміжках. В той же час, ці жінки — родина, зі своїми звичками, проблемами, взаємним прийняттям чи неприйняттям одна одної, ніжністю та побутовою жорстокістю.
«Кольори» – це історія про жіночність, її тяглість і трансформацію у часі. Героїні п'єси — п'ять жінок різного віку, що зібралися на день народження до старої бабусі. Кожна у своєму амплуа, зі своїми претензіями до світу і розумінням себе у ньому. Текст п'єси поєднує у собі метафоричність — замість імен, відповідно до віку, жінок названо кольорами (Рожева, Помаранчева, Червона, Фіолетова, Чорна) – і психологізм (аж до фізіологізму побутових подробиць). Зрештою, ідея тексту така, що всі жінки є частиною однієї особистості у різних вікових проміжках. В той же час, ці жінки — родина, зі своїми звичками, проблемами, взаємним прийняттям чи неприйняттям одна одної, ніжністю та побутовою жорстокістю.