Раніше – дописувачка Незалежного театрального журналу «Коза», у 2013–2014 роках літредакторка театрального альманаху для дітей «Шалені Козюльки».
Є авторкою драматургії до вистав:
– «Впольована пристрасть, або Підслухані пісні княжого саду» (2017, у співавторстві з О. Ренн, прем’єра у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса);
– «Андроїд, або Номер на твоїй спині» (2019, прем’єра в Українському малому драматичному театрі у Києві);
– «Лисеня, якому вдалося» (2019, прем’єра в Першому академічному українському театрі для дітей та юнацтва у Львові).
(1 чоловічий, 1 жіночий)
Це історія про особисту замкненість, про небажання і неможливість вийти за встановлені кимось межі. Про те, що означає бути людиною і що робить із нас «роботів», які залипають у повторюваних сценаріях і проживають чернетку власного життя.
Це герметична історія про чоловіка, якого звуть Адам і який ніколи не покидає свого дому. Все його життя крутиться в одній невеличкій кімнаті, а всі потрібні речі з’являються за засувкою у стіні. Зовнішній світ його лякає, однак Адам все одно планує вийти назовні, тож старанно готується, намагається вивчити правила етикету і підібрати вдалий одяг. Для допомоги він замовляє собі андроїда, «персонального помічника для ділового чоловіка». Помилково йому надсилають андроїда-жінку, яку Адам вирішує залишити.
Андроїд допомагає Адамові вибрати костюм і вивчити основні правила поведінки в товаристві, а ще вона демонструє красу світу, який чекає на нього назовні, та цитує «Записки в узголів’ї» Сей Шьонаґон. Адам дуже задоволений, що тепер у нього є з ким готуватися до виходу в світ. Він навіть дає Андроїду «справжнє» ім’я – Мур. Андроїдка щоразу розпитує про вихід назовні, але Адам знаходить нові й нові причини залишатися вдома.
Тому коли Мур оголошує, що їхню підготовку закінчено, Адам шокований: він ще не готовий вийти, а тепер йому й не потрібно цього робити, адже в нього є Мур.
Вночі Мур залишає Адамові листа, знімає зі спини серійний номер і йде. Зранку Адам виявляє її зникнення і розуміє, що мусить вийти назовні, щоб її знайти. На вулиці Адам витягає листа і читає. В листі Мур повідомляє, що насправді вона людина, яка не хоче жити постійними приготуваннями, і запитує в Адама, хто він.
Адам повертається додому, скидає костюм, підходить до дзеркала, оглядає себе, помічає в себе на спині серійний номер і завмирає.
Це історія про особисту замкненість, про небажання і неможливість вийти за встановлені кимось межі. Про те, що означає бути людиною і що робить із нас «роботів», які залипають у повторюваних сценаріях і проживають чернетку власного життя.
Це герметична історія про чоловіка, якого звуть Адам і який ніколи не покидає свого дому. Все його життя крутиться в одній невеличкій кімнаті, а всі потрібні речі з’являються за засувкою у стіні. Зовнішній світ його лякає, однак Адам все одно планує вийти назовні, тож старанно готується, намагається вивчити правила етикету і підібрати вдалий одяг. Для допомоги він замовляє собі андроїда, «персонального помічника для ділового чоловіка». Помилково йому надсилають андроїда-жінку, яку Адам вирішує залишити.
Андроїд допомагає Адамові вибрати костюм і вивчити основні правила поведінки в товаристві, а ще вона демонструє красу світу, який чекає на нього назовні, та цитує «Записки в узголів’ї» Сей Шьонаґон. Адам дуже задоволений, що тепер у нього є з ким готуватися до виходу в світ. Він навіть дає Андроїду «справжнє» ім’я – Мур. Андроїдка щоразу розпитує про вихід назовні, але Адам знаходить нові й нові причини залишатися вдома.
Тому коли Мур оголошує, що їхню підготовку закінчено, Адам шокований: він ще не готовий вийти, а тепер йому й не потрібно цього робити, адже в нього є Мур.
Вночі Мур залишає Адамові листа, знімає зі спини серійний номер і йде. Зранку Адам виявляє її зникнення і розуміє, що мусить вийти назовні, щоб її знайти. На вулиці Адам витягає листа і читає. В листі Мур повідомляє, що насправді вона людина, яка не хоче жити постійними приготуваннями, і запитує в Адама, хто він.
Адам повертається додому, скидає костюм, підходить до дзеркала, оглядає себе, помічає в себе на спині серійний номер і завмирає.
(в співавторстві з Ольгою Ренн)
химерна казка
15 персонажів
15 персонажів
(9 чоловічих, 6 жіночих),
крамарі, перехожі.
Ми прагнули створити не просто вишукану й химерну історію, а й звернутися до теми українського міста, лицарства та князівства. Саме такий образ України сьогодні вважаємо найбільш потрібним і актуальним. Персонажі цієї п’єси живуть у вигаданому умовному часі, а їхню мову ми намагалися ритмізувати та стилізувати, зокрема надихалися бароковою поезією та фольклором.
Сюжет розгортається довкола долі трьох дівчат. За цим спостерігають містичні богині, які озвучують персонажів, втручаються у події та посилають на землю Алхіміка, що прагне здобути собі магічну чашу.
Старша сестра – князівна Зореслава закохується у лицаря Северина Крицю, який за порадою Алхіміка вирушає на пошуки заклятого скарбу, щоб мати змогу до неї посвататися. Молодша сестра – князівна Сусанна закохується у поета Любка Вуса, який згодом виявиться чарівником. Любко залицяється до ще однієї дівчини – чарівниці з передмістя Меланії.
Батько оголошує Зореславі, що хоче видати її заміж за незнайомого їй лицаря. Зореслава планує опиратися батьковій волі.
Любко краде у Северина скарб, який той добув із самого пекла, і втікає, перевтілившись у Змія. Тим часом Сусанна й Меланія дізнаються про Любкову зраду. З горя Сусанна вирішує покінчити з життям, а Меланія – навпаки, зжити Любка зі світу. Алхімік, до якого обоє звертаються за зіллям, пропонує кожній дівчині інший план. Сусанні, в яку й сам закохується, обіцяє зілля, що поверне радість, а Меланії – Любкову голову.
Северин разом з Алхіміком вирушає за Змієм, який поселився в замку, що колись належав князю-перевертню, там викликає Любка на двобій і перемагає.
Незнайомим нареченим Зореслави виявляється Северин. Алхімік дає надпити Сусанні любовного зілля з магічної чаші зі скарбу. Меланію, яка отримала Любкову голову і вже й сама цьому не рада, вбиває князь-перевертень.
Ми прагнули створити не просто вишукану й химерну історію, а й звернутися до теми українського міста, лицарства та князівства. Саме такий образ України сьогодні вважаємо найбільш потрібним і актуальним. Персонажі цієї п’єси живуть у вигаданому умовному часі, а їхню мову ми намагалися ритмізувати та стилізувати, зокрема надихалися бароковою поезією та фольклором.
Сюжет розгортається довкола долі трьох дівчат. За цим спостерігають містичні богині, які озвучують персонажів, втручаються у події та посилають на землю Алхіміка, що прагне здобути собі магічну чашу.
Старша сестра – князівна Зореслава закохується у лицаря Северина Крицю, який за порадою Алхіміка вирушає на пошуки заклятого скарбу, щоб мати змогу до неї посвататися. Молодша сестра – князівна Сусанна закохується у поета Любка Вуса, який згодом виявиться чарівником. Любко залицяється до ще однієї дівчини – чарівниці з передмістя Меланії.
Батько оголошує Зореславі, що хоче видати її заміж за незнайомого їй лицаря. Зореслава планує опиратися батьковій волі.
Любко краде у Северина скарб, який той добув із самого пекла, і втікає, перевтілившись у Змія. Тим часом Сусанна й Меланія дізнаються про Любкову зраду. З горя Сусанна вирішує покінчити з життям, а Меланія – навпаки, зжити Любка зі світу. Алхімік, до якого обоє звертаються за зіллям, пропонує кожній дівчині інший план. Сусанні, в яку й сам закохується, обіцяє зілля, що поверне радість, а Меланії – Любкову голову.
Северин разом з Алхіміком вирушає за Змієм, який поселився в замку, що колись належав князю-перевертню, там викликає Любка на двобій і перемагає.
Незнайомим нареченим Зореслави виявляється Северин. Алхімік дає надпити Сусанні любовного зілля з магічної чаші зі скарбу. Меланію, яка отримала Любкову голову і вже й сама цьому не рада, вбиває князь-перевертень.